Текст стихотворения Ліля Бойчук — Ми з року в рік збираємо валізу:
Ми з року в рік збираємо валізу,.
Що при народженні Господь порожню дав
На щастя чи на жаль, вона є безрозмірна
Вміщає все, що там кладе душа.
З цією сумкою збираємось додому
Життя- мандрівка, ми лише в гостях.
Що на складаємо, те все візьмем з собою
Від нас залежить що вмістити там.
В дитинстві там за ледве дно закрите
Бо там все просто! Навіть Сам Господь
Давав вказівку всім нам бути дітьми
А ми дорослими стаємо все одно.
Наповнюючи день у день валізу
Любов’ю, добротою, співчуттям,
А там дивись,між ними раптом влізе
Не прощення,чи заздрість, чи обман…
Непрощення саме не йде до сумки
Воно образу тисне поміж всіх,
А далі ненависть в словах чи лиш на думці
Лишає мало місця на спокІй.
І ворожнечу в торбу добавляє
Туди вже не вмістити співчуття
А ненаситність милість притискає
Валіза від жорстокості важка.
З роками важко цей багаж тягнути
Аж рани поробились на плечах…
Ніхто не допоможе, бо по суті
Господь усім своЮ валізу дав.
Від тягара підкошуються ноги
Все важче й важче до домівки йти
Нерідко сльози… так бувають сльози
Від втоми, від безвиході, від тьми.
З такою торбою все важче на коліна
Схилитись, щоб молитися в тиші..
А як же віра? Як же наша віра?
Вона мертвіє без хороших діл…
То якже донести нелегку ношу
До вічності, де Бог чекає нас?
Щоб зберегти у сумці лиш хороше
Погане викидаючи назад…
Господь нам дав можливість для контролю
Щороку митницю з валізою пройти
Проблема в тому, що самі з собою
Ми маємо дивитися сумки…
Тут на землі- ще ми є контролери
І вправі перевірити багаж
Щоб далі йти до вічності нам легше
Щоб тягарі не заважали нам!
Ми не своїми власними очима
Проводимо рентген своїх речей
У нас є Біблія — інструкція правдива
Яка підкаже що у нас не те.
Це Боже Слово дасть пряму вказівку
Чого замало і чого нема
Котре в нас зайве, часто рве валізу
А щось ще треба помістити там.
Як добре що в кінці старого року
Ми можемо передивлятись вміст
Бо прийде час — ми прийдемо додому
І Бог про вихід нас оповістить. А на небесній митниці не нами
Контроль валіз проводити прийдеться
Там Сам Господь, подивиться уважно
Від чого наша сумка майже рветься.
Він зважить все, що ми впродовж мандрівки
В свою валізу щільно накладали
Що переважить? Що в нас буде більше?
Куди нас там, наліво чи направо…???
Там не підкупимо Святого Контролера
Не вимолимо і не випросимо шанс
Зупинка перед вічністю- Кінцева
Там вже запізно перевірити багаж…
В цей вечір ми ще з вами на кордоні
І митниця у кожного в руках
Давайте ми подивимося кожен
Чи все є там і на своїх місцях.
Бо з нас ніхто незнає достеменно
Чи на наступний встигнемо контроль ?
А раптом завтра — в рупорі Кінцева!
Ти вже дістався вічності, Виходь.
