¹ А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
² Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
³ І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
⁴ Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!
⁵ Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
⁶ А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
⁷ І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
⁸ Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
⁹ Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
¹⁰ І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
¹¹ Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
¹² та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.
¹³ Тоді цар сказав своїм слугам: Зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів…
¹⁴ Бо багато покликаних, та вибраних мало.
Від Матвія 22:1-14.
Опубликовано: 11 Дек. 2020 г.
