Плотской ум не сосредоточен на угождении Богу, но на использовании силы Божьей для «собственных вожделений». Все что происходит вопреки интересам плотского человека вызывает в нем негодование. Он не склонен учитывать, интересоваться и повиноваться воле Божьей. При этом любого характера негодование, даже в адрес других людей или в ответ на обстоятельства, в сущности есть ропот на Бога. Tакие слова или молитвы (негодования, возмущения, претензий) не просто мало эффективны, но могут иметь тяжелые последствия для человека.
«плотские помышления суть вражда против Бога; ибо закону Божию не покоряются, да и не могут. Посему живущие по плоти Богу угодить не могут»
(Рим. 8:7-8)
Cлава Богу за Вас, Олександре, що Господь використовує Вас як своє знаряддя для настанови віруючих людей.
Напрвду, легко йти за Богом та дякувати Йому, коли в тебе все добре. Але коли Бог по своїй суверенній волі посилає випробування , хворобу з єдиною метою — відірвати нас від земної привязаності та показати нам наше серце, віру то чи завжди ми славимо Бога та дякуємо Йому. Коли бо ми віруємо, що християнину все сприяє на благо, то чи ми бачимо це благо? Чи ми повязуємо благо лише з нашим земним життям. А як же тоді наш внутрішній відроджений чоловік? Чи хочемо ми думати, а що йому потрібно, що для нього благо?
Благословенно